Актуальність дослідження зумовлена зростаючою роллю інтеграційних об’єднань як факторів трансформації систем громадського управління в державах, які прагнуть оптимізації адміністративних ресурсів та підвищення стійкості державних інститутів через колективні механізми взаємодії. Мета дослідження полягала у виявленні механізмів, з яких участь малої держави у багатосторонніх інтеграційних форматах транслюється у вимірні зміни якості громадського управління, й у розробці відтворюваного інструментарію їхнього оцінки з прикладу Киргизької Республіки. Методологія включала концептуальний метод операціоналізації категорій управління, авторську схему чотирьох каналів передачі впливу, кейс-аналіз трьох емпіричних випадків та матричний аналіз обмежень. У результаті було встановлено, що вплив інтеграційної дипломатії на якість громадського управління має диференційований і контекстно-залежний характер. Канал нормативної гармонізації переважно впливає на прозорість та ефективність, тоді як канал зовнішнього моніторингу формує переважно міждержавну, а не громадянську підзвітність. Case-study міграційної політики, цифрової повістки та зовнішньоторговельного угоди показав, що інтеграційна дипломатія створює необхідні, але не достатні умови для підвищення управлінської якості: реалізація потенціалу кожного каналу обумовлена наявністю комплементарних внутрішніх реформ та достатньої адміністративної дієздатності держави. Було виявлено, що системна асиметрія охоплення управлінських категорій, стійкий розрив між високою вимірністю ефектів у сфері ефективності та слабкою верифікованістю ефектів у сфері підзвітності визначається закритим характером платформ безпеки. Особливу увагу приділено тому, як інтеграційна дипломатія опосередковано зміцнює політичну безпеку малої держави через підвищення прозорості, підзвітності та ефективності громадського управління. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання розробленої методологічної схеми для оцінки управлінських ефектів інтеграційної дипломатії в інших малих державах з аналогічними структурними характеристиками
нормативна гармонізація; моніторинг; асиметрія; інституційне навчання; індикатор
Отримано 16.01.2026, Доопрацьовано 10.04.2026, Прийнято 28.05.2026 Опубліковано 25.06.2026
Взято з Том 19, № 1, 2026
https://doi.org/10.56318/dg/1.2026.70
Сторінки 70-83