Актуальність дослідження зумовлена необхідністю пошуку ефективних інструментів забезпечення сталого розвитку територіальних громад, зокрема в умовах євроінтеграції та зростання ролі транскордонного співробітництва. Метою статті було дослідження управлінських і правових аспектів формування та функціонування транскордонних інноваційних кластерів як інструменту стимулювання регіонального розвитку. Методологічну основу становить міждисциплінарний підхід із використанням порівняльного, інституційного аналізу та методу кейс-стаді. У результаті дослідження встановлено, що транскордонні інноваційні кластери виступають ефективним механізмом інтеграції економічних, інноваційних і соціальних ресурсів прикордонних територій, забезпечуючи формування мережевих взаємодій між бізнесом, наукою та владою. Аналіз європейського досвіду показав, що їх успішність базується на поєднанні інституційної підтримки, розвиненої нормативно-правової бази та активної участі органів публічного управління. Узагальнення практичних кейсів дозволило виокремити ключові ефекти транскордонних проєктів, зокрема економічний, інноваційний, інфраструктурний, соціальний та інституційний. Водночас встановлено, що в Україні більшість транскордонних кластерних ініціатив має проєктний характер і не трансформується у сталі інституційні структури, що обмежує їх довгостроковий вплив. Виявлено, що основними стримуючими факторами є фрагментарність правового регулювання, недостатня координація між інституціями та обмеженість фінансових ресурсів. Обґрунтовано необхідність розвитку ефективних управлінських механізмів, гармонізації нормативної бази та посилення участі територіальних громад у міжнародних програмах співробітництва. Практична цінність дослідження полягає у можливості використання отриманих результатів для вдосконалення державної регіональної політики та формування ефективних моделей управління транскордонними кластерними ініціативами
регіональна інвестиційна політика; транскордонне співробітництво; єврорегіони; інноваційні екосистеми; правове регулювання
Отримано 19.01.2026, Доопрацьовано 20.04.2026, Прийнято 28.05.2026 Опубліковано 25.06.2026
Взято з Том 19, № 1, 2026
https://doi.org/10.56318/dg/1.2026.33
Сторінки 33-45