У дослідженні аналізується трансформація якості інституцій у контексті набуття Україною статусу кандидата на вступ до ЄС. Основна увага приділяється гармонізації національного права з європейськими стандартами (acquis communautaire), зокрема у сферах прозорості та підзвітності влади. Розглядаються механізми модернізації державного апарату, спрямовані на створення гнучких інституційних структур, здатних ефективно впроваджувати реформи. Автор обґрунтовує, що саме стабільність та ефективність інституцій є визначальним фактором для успішного переговорного процесу про членство в ЄС. Методологічною основою дослідження є якісний підхід із використанням інструментарію обґрунтованої теорії, що дозволив систематизувати ключові фактори інституційної модернізації та визначити їх взаємозв’язки. У статті запропоновано концептуальну модель Institutional Modernization Framework, яка відображає взаємодію драйверів реформ, механізмів модернізації, інституційної спроможності державних органів та результатів трансформації системи публічного управління. Окрему увагу приділено аналізу досвіду Хорватії щодо модернізації публічного управління у процесі вступу до Європейського Союзу, що дозволяє визначити потенційні виклики та можливості для України. Доведено, що ефективна інституційна модернізація потребує комплексного підходу, який включає правову адаптацію до стандартів ЄС, розвиток людського капіталу у сфері державної служби, цифровізацію управління та посилення ролі місцевого самоврядування. Зроблено висновок, що інституційна модернізація публічного управління на основі концепції Європеїзації є ключовою передумовою успішної інтеграції України до європейського управлінського простору та забезпечення сталого розвитку держави. На основі поєднання Institutional Modernization Framework із моделлю зрілості управління Gartner запропоновано інтегровану модель інституційної зрілості публічного управління
людський капітал; якість інституцій; місцеве самоврядування; європеїзація; інституційна зрілість
Отримано 30.12.2025, Доопрацьовано 27.03.2026, Прийнято 28.05.2026 Опубліковано 25.06.2026
Взято з Том 19, № 1, 2026
https://doi.org/10.56318/dg/1.2026.59
Сторінки 59-69